19-21 серпня в рамках святкування Дня Незалежності України в Кам’янці-Подільському проходить військово-патріотичний фестиваль «Остання столиця». Кам’янчани, що вже звикли до різноманітних військово-історичних реконструкцій («Terra Heroicа», «Земля героїв», «Руська брама»), були приємно здивовані відтворенням подій не такого далекого минулого. 1919 рік – часи Директорії та перебування Кам’янця-Подільського у статусі столиці Української Народної Республіки.
У реконструкції взяли участь декілька військово-історичних товариств зі Києва (Група військово-історичної реконструкції УПА “Повстанець”), Львова (Товариство пошуку жертв війни ”ПАМ’ЯТЬ”), Хмельницького (військово-історичний клуб «Проскурівський гарнізон»), реконструктори з Тернополя, Чернігівської області і, звичайно ж, Кам’янця-Подільського (реконструкторська група «Повстанська купа Морозенка»). Саме на запрошення голови Кам’янець-Подільського військово-історичного товариства Олександра Заремби усі ці хлопці, метою яких є глибоке вивчення історії України та її армії, реконструкція уніформи, зброї, побуту, прибули до нашого міста, аби подарувати справжнє свято історії.
20 серпня Троїцька площа та Польський ринок Старого міста стали місцем запеклого бою між Українською Повстанською Армією та Українською Галицькою Армією з одного боку та Червоною Армією з іншого, що врешті-решт завершився поразкою більшовиків, які за чисельністю значно поступались українським військам.
Реконструктори відтворювали події 1919 року, коли армія УНР у тяжких боях штурмом здобула Кам’янець-Подільський. В наслідок успішного наступу українські війська відкинули більшовиків, що дало змогу Урядові УНР переїхати з Богданівки до Кам’янця-Подільського. Кам’янець став тимчасовою і останньою столицею УНР, притулком для уряду і командування Дієвої Армії, а також для багатьох державних установ і сотень утікачів з усієї України. Згодом до Кам’янця прибув і Голова Директорії, Головний отаман Симон Петлюра.
Можливо, через те, що події 1919 року належать до не таких вже й прадавніх часів, а спогади свідків тих перепитій ще й досі живуть у пам’яті народу, серед глядачів реконструкції відчувалось неабияке пожвавлення та постійні дискусії. Одні щиро вболівали за УПА, інші хвилювались, коли під натиском націоналістичних сил відступали червоні. Відчувалось, що люди є не просто відстороненими спостерігачами, а щиро переживають чергову невдачу-успіх тієї чи іншої сторони.
Цього разу реконструкторам вдалось не лише відтворити уніформу, зброю, побут, але й настрій, переживання тих часів. Часів непевних, суперечливих, коли у кожного українця була своя правда, заради якої він ладен був віддати життя.
Цей фестиваль вкотре продемонстрував усі протиріччя нашої історії, привернув до них увагу і змусив, як би це банально не звучало, замислитись. Тепер на уроках історії дітлахи, що стали свідками військо-історичної реконструкції 1919 року, зовсім по іншому сприйматимуть сухі факти про Симона Петлюру, уряд УНР, війська УПА та ще чимало до цих пір абсолютно абстрактних, ніяк не пов’язаних з сьогоденням реалій.
Слід відмітити, що подібні заходи набули в Україні неабиякої популярності. Лише протягом літа цього року відбулись такі військово-історичні реконструкції: бій між підрозділами УПА та НКВД в рамках пісенного фестивалю української патріотичної пісні “Бандерштат-2011″(м. Луцьк) та в рамках фестивалю “Героїчна Тустань” (Львівська область); фестиваль у Зашкові, що вшановує пам’ять історичної постаті національно-визвольного руху, провідника ОУН Євгена Коновальця та ще багато інших заходів.
Отож, пам’ять про хоча й суперечливі, але безсумнівно героїчні часи в історії українського народу жива. Головне, прислухатись до уроків цієї історії та вкотре не повторювати своїх одвічних помилок. Особливо символічним це нагадування є в День Незалежності України.
